- пливучий
- —————————————————————————————пливу́чийприкметник
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
пливучий — а, е. 1) Дієприкм. акт. теп. ч. до пливти. || у знач. прикм. 2) у знач. прикм. Який легко розмивається, піддається розрідженню, розмиванню (про ґрунт). 3) у знач. прикм., перен. Те саме, що плавний … Український тлумачний словник
кітва — кітви/, ж., мор. Металевий стрижень з лапами, що зачіплюється за ґрунт і утримує на місці судно, пливучий маяк і т. ін.; якір … Український тлумачний словник
пливучість — чості, ж. Властивість за знач. пливучий 3) … Український тлумачний словник